Сад біля дому може починатися з дуже різних бажань. Хтось хоче змінити вигляд занедбаного двору, хтось — повернути природу в місто або знайти спокій у роботі із землею. А комусь просто подобається вирощувати рослини й спостерігати, як вони ростуть.
Майже в кожному районі міста є занедбані двори, забуті клаптики землі та місця, повз які ми щодня проходимо, не звертаючи уваги. Кожне таке місце може стати садом, якщо знайдуться люди, готові про нього подбати.
«Сад на бетоні» об’єднує ці бажання навколо спільної справи: створювати локальні міські сади разом із людьми, які живуть поруч.
Я заснувала цю ініціативу після того, як звичайне прибирання занедбаної ділянки біля власного будинку поступово переросло у створення громадського саду. Сьогодні мені хочеться поширювати цей досвід на інші міські простори.
Ініціатива прагне розвивати мережу невеликих зелених осередків у Києві. Нас цікавлять місця, які легко не помітити: двори, клаптики землі між будинками, ділянки на щоденному шляху до магазину. Там, де звикли просто проходити, може з’явитися причина зупинитися.
Кожен сад матиме свій характер залежно від місця, його історії та потреб мешканців. Це може бути природний сад для птахів і запилювачів, затишний сад для усамітнення, сад-город, який мешканці створюють і доглядають разом, міський мініліс або терапевтичний сад для відновлення сил. Об’єднуватиме їх турбота про природу та людей.
Як прибирання двору стало спільною справою
Історія почалася у 2022 році на Річковій, 3. До повномасштабної війни я не цікавилася садівництвом і навіть не мала кімнатних рослин. А тоді почала прибирати занедбану ділянку біля свого будинку. Після ремонту труб там залишилося провалля, заповнене гіллям і сміттям.
Ідеї саду тоді ще не було. Хотілося побути самій, зайняти руки рутинною роботою й дати вихід важким емоціям. Фізична праця допомагала відчути, що хоча б на цей маленький простір я можу вплинути. У цьому було щось від терапії й водночас від творчого акту — можливість власними руками змінювати середовище навколо себе. Разом із цим зростало бажання створити щось, що залишиться й матиме продовження.


Фото як було до 2022
Поступово до мене почали долучатися сусіди: допомагали прибирати, приносили рослини з дач, цікавилися, що тут буде. Так із простого прибирання народилася ідея саду, яка захопила й інших. Спільні толоки зблизили мешканців, а ОСББ підтримало ініціативу та профінансувало облаштування доріжок.
Поступово занедбана ділянка перетворилася на сад, який мешканці продовжують доглядати й розвивати. У травні 2024 року він переміг у конкурсі на найкращу прибудинкову територію серед ОСББ. А досвід його створення став початком роботи над новими міськими садами.



Сучасний вигляд саду на Річковій, 3
У кожного є свій спосіб долучитися
Щоб долучитися до створення саду, не обов’язково мати спеціальні знання — їх можна здобувати в процесі. На Річковій одні приносять саджанці, інші підтримують донатами, допомагають із доглядом або приходять на толоки. Із цих внесків поступово виріс простір, який люди відчувають своїм.
Саме так «Сад на бетоні» прагне створювати локальні сади разом із мешканцями — враховуючи особливості кожного місця, потреби людей і можливості спільного догляду.
У майбутніх садах можуть поєднуватися мистецтво, міське городництво, спільні обіди, навчання й повсякденний відпочинок. Важливо залишити місце і для зустрічі, і для усамітнення. У когось буде бажання садити й доглядати, а хтось просто прийде помилуватися цвітінням.
Адже сад — це не лише місце, де ми щось робимо. Це також простір споглядання краси, де можна нічого не робити, просто бути й помічати життя навколо.


Сусідська толока або спільна робота в саду
Златоустівська і Поділ
Зараз ініціатива шукає можливості створити громадський сад на Златоустівській, 46. Ця ділянка вже є точкою тяжіння для місцевих: на дитячий майданчик приходять навіть із сусідніх вулиць, тут гуляють із собаками, а дорогою до супермаркетів щодня проходить багато людей. Проєкт має зробити цей простір зеленішим і зручнішим для тих, хто ним користується.
До проєкту долучилися сім студенток, які цікавляться урбаністикою та хочуть творити зміни в місті. За два тижні команда розробила концепцію кліматоадаптивного громадського простору, підготувала кошторис і зібрала 116 підписів місцевих мешканців на підтримку проєкту. Заявку подали на грант Kyiv Climate Hub. Рішення очікуємо в листопаді 2026 року.
Також у розробці — проєкт Терапевтичного саду на Притисько-Микільській на Подолі, у партнерстві з ГО «Притисько-Микільська».

Культура садівників
За ідеєю «Саду на бетоні» стоїть проста думка: ми створюємо умови для розкриття потенціалу.
Садівник не створює рослину й не визначає, якою вона має стати. Він дбає про ґрунт, світло, вологу та простір, враховує сусідство інших рослин. Спостерігає, підтримує, іноді втручається, а іноді — просто не заважає.
У саду різні види можуть конкурувати, витісняти одне одного або співіснувати й підтримувати одне одного. Це жива метафора стосунків між людьми, культурами та спільнотами. Різноманіття не завжди означає гармонію, але за сприятливих умов стає джерелом стійкості й краси.
Так само й у роботі зі спільнотами: важливо чути різних людей, розуміти їхні потреби та створювати можливості для кожного долучатися по-своєму.
Для нас сад — не лише простір для людей, а й частина міської екосистеми. Тут є місце для птахів, запилювачів і дикорослих рослин. Збереження старих дерев, підтримка біорізноманіття та використання дощової води допомагають повертати природні процеси в місто. Навіть маленькі сади можуть стати зеленими острівцями, що можуть підтримувати екологічні зв’язки між більшими зеленими територіями.


Водночас створення саду — це мистецький акт. На відміну від багатьох інших творів мистецтва, сад ніколи не буває завершеним. Він змінюється разом із сезонами, росте, старіє, іноді виходить за межі нашого задуму. Ми можемо спрямовувати його розвиток, але не можемо повністю контролювати життя.
Садівництво також може бути способом впорядковувати власні думки. Спостерігаючи за рослинами, ми починаємо помічати красу звичайного, цінувати мінливість і приймати недосконалість.
У світі, де ми звикли до швидких результатів, сад пропонує інший спосіб взаємодії з часом. Посадити дерево означає подбати не лише про сьогодні, а й про тих, хто прийде після нас.
Культура садівників починається з простих дій: посадити нове, зберегти старе, дати місце дикому, поділитися знаннями. Не підкорювати природу, а вчитися жити разом із нею.
Мета «Саду на бетоні» — щоб у різних районах Києва фраза «ходімо в наш сад» стала звичною. Щоб за кілька хвилин від дому кожен міг знайти зелений простір, у якому є місце і для природи, і для власних бажань.
Ми створюємо сади як акт віри в майбутнє, навіть коли воно здається непевним.
Бо сад — це місце, де надія перестає бути абстракцією і пускає коріння.
Публікацію підготувала: Христина Вінтер, засновниця ініціативи «Сад на бетоні», менеджерка проєктів міського озеленення.
Долучайтесь до інстаграм-сторінки: https://www.instagram.com/sad_na_betoni?mdxt=MW5jeDFxc3J6cnd5cQ%3D%3D&utm_source=qr
